актуально

Чи потрібно батькам хвилюватися, якщо у дитини з’явився уявний друг?

У більшості випадків наявність таких друзів вважається нормою.

Багато дітей в молодшому віці вигадують собі друзів. Вони можуть жити в лісі або в сусідній кімнаті. Нерідко малюки дають імена своїм уявним друзям. Батьки негативно ставляться до таких ситуацій, оскільки впевнені, що такі фантазії є наслідком порушення психіки. Але багато вчених і психологів стверджують, що це є нормальним явищем, яке говорить тільки про розвиток творчого мислення. Але не можна, щоб така гра дуже сильно затягувалася, інформує Ukr.Media.

Чому у дітей з’являються уявні друзі?

Зазвичай з такою проблемою зіштовхуються діти, які у родині одні. Якщо у малюків є брати чи сестри, то вони завжди можуть знайти компанію для гри, і у них немає необхідності в уявних приятелях. Якщо ж дитина росте в самоті, то для веселощів та ігор вона може вигадати друга.

Це не є проблемою, оскільки психологи впевнені, що вигадування друзів корисне для емоційного й психічного здоров’я малюків. Такі діти насолоджуються грою, а також радіють тому, що їх друга ніхто не бачить. Вони не переживають почуття самотності або нудьги, а також не намагаються змусити зайнятих батьків приділяти їм більше уваги.

Особливо часто уявні друзі з’являються у малюків, які не мають друзів у дворі чи дитячому садку. Якщо дитина хоче пограти у гру, яка нецікава її одноліткам, то вона може вигадати собі приятеля, зацікавленого в цьому заході. В результаті створюється ідеальний друг, який повністю підтримує у всьому дитину.

Батьки не повинні хвилюватися щодо даної ситуації. Деякі люди прагнуть народити ще одну дитину, сподіваючись, що малюк перемикне увагу, але таке рішення є помилковим. Навіть у великих родинах діти можуть мати уявного друга.

Чи є у уявних друзів реальні прототипи?

Уявні друзі не є реальними, а також зазвичай діти не можуть пояснити, як саме вони виглядають. Такий стан дитини часто обумовлений прискореним розвитком уяви і фантазії. Не потрібно лаяти чи карати малюка за гру з уявним другом, бо це може завдати йому істотної шкоди. З плином часу дитина сама забуде про такі ігри, вважаючи за краще проводити час з однолітками.

Батьки можуть обрати різні позиції. Вони можуть приймати наявність уявного друга, спілкуючись з ним і залишаючи для нього тарілку на обідньому столі, а також можуть просто ігнорувати розповіді малюка про неіснуючого приятеля.

Коли така ситуація стає проблемою?

Не потрібно сильно потурати своїй дитині. Якщо мати не хоче готувати їжу для уявної людини або грати з нею, то потрібно вміти сказати “ні”. В іншому випадку дитина почне маніпулювати своїми батьками. Не слід дозволяти, щоб за допомогою уявного друга неповнолітній керував усіма членами родини.

Якщо батьки багато дозволяють своєму малюкові, то з плином часу у нього розширюються межі дозволеного. Дитина може навмисно використовувати свого приятеля для отримання певної вигоди від батьків або інших родичів. Така гра перестає бути цікавою і корисною, тому потрібно різко припиняти всі спроби керування сім’єю.

Інша небезпечна ознака полягає в тому, що дитина починає забагато часу проводити з уявним другом, повністю припиняючи спілкування з реальними однолітками. Це говорить про те, що у дитини є проблеми зі спілкуванням, і вона не знаходить спільної мови з іншими дітьми. Психологи стверджують, що така ситуація сигналізує про побудову дитиною власного соціального світу. Такі діти виростають інтровертами, які важко сходяться з іншими людьми. Важливо переконатися, що над малюком не знущаються в дитячому садку.

Наявність уявного друга — це не симптом психічного захворювання

Багато людей є консервативними, тому, якщо вони дізнаються, що у сусідської дитини є уявний друг, вони одразу вірять, що малюк має серйозні психічні проблеми. Сучасні психологи розвінчують цей стереотип, оскільки така поведінка серед дітей є нормальним етапом розвитку.

Якщо у людини в дитинстві були уявні приятелі, то вона не буде чимось відрізнятися від інших. Зазвичай у таких людей є більш розвинене творче мислення. У них добре розвинена емпатія, бо вони можуть добре відчувати емоції інших людей.

Зазвичай уявні друзі зникають до 9 років, але іноді можуть затримуватися до 13 років. Якщо у 14 років дитина все ще прагне проводити час з нереальними приятелями, то батьки повинні звернутися до психолога і спробувати впоратися з цією проблемою.

Висновок

Наявність у дитини уявного друга є нормою, за словами психологів. Це не говорить про наявність яких-небудь психічних захворювань чи інших проблем. Але, якщо неповнолітній намагається маніпулювати батьками за допомогою свого вигаданого друга, то це потрібно припиняти ще на ранній стадії.

Follow on Facebook

Inline
Inline