Лев — цар звірів: цікаві факти

Лев завжди символізував собою силу, могутність, хоробрість і відвагу. Завдячуючи цьому у людей з’явилися приказки: «сильний, як лев» або «Левине серце».

Лева так давно і наполегливо називають «царем звірів», що у багатьох сверблять руки зруйнувати це кліше. Майже як в радянському мультику про левеня, якого з дитинства вчили, що він «най, най, най», а реальність постійно його розчаровувала, інформує UkrMedia.

При цьому якось забувається, що «монархії» у тваринному світі немає, а сам вираз «цар звірів» – чисто культурний, виражає, насамперед, людське захоплення цим чудовим хижаком.

Якщо головною «царською» якістю вважати силу і міць, то у лева конкурентів вистачає. Звичайно, він може напасти на дитинчат слона і носорога, але їх батьків розумно оминає.

Навіть в рамках сімейства котячих леви дещо поступаються тиграм – і за розміром, і бійцівськими якостям. Довжина самця лева зазвичай досягає 2,5 м, а вага – 250 кг, у той час як у амурського тигра ті ж показники становлять 3,5 м та 300 кг. В природі ці хижаки зазвичай не зустрічаються – адже основна популяція лева сьогодні мешкає в Африці, а тигрів – в Азії. Але в звіринцях і цирках помічено: якщо тигр і лев починають «розборки», то останньому зазвичай дістається більше.

Однак для людського сприйняття важлива не тільки сила, але і «імідж» звіра, його, так сказати, «харизма». А з цим у лева все в порядку – виглядає він, дійсно, по-царські. Світло-коричневе тіло самця здається, що повністю складається з м’язів, а його голову вінчає розкішна густа грива, якої немає ні в однієї кішки.

Те ж стосується і поведінки тварини. Погляньте в зоопарку на тигра і лева. Хоча тигр і має більш лякаюче враження – постійно нишпорить по клітці туди-сюди, не зводячи з відвідувачів своїх злісних жовтих очей – але в ньому немає нічого «царського». Чи то справа лев, який зазвичай спокійно дрімає, як би даючи зрозуміти: метушитися і реагувати на оточуючих – нижче його гідності.

Так і в природі леви поводяться «по-лицарські» (з точки зору людей, звичайно). Якщо тигри і леопарди – хижаки потайливі, що ховаються в заростях і джунглях, то лев зазвичай бродить по савані, ні від кого не криючись. Та ще й періодично видає грізний розкотистий рик, який в тиху ніч можна почути на відстані 8 км. Таких солідних вокальних даних немає ні у одного з котячих.

На людей «велич» лева справляло враження з глибокої давнини. Особливо, якщо врахувати, що ареал цього хижака був дуже великим і зустрічі з ним відбувалися частіше.

Розквіт левового роду припав на кінець епохи плейстоцену (100-10 тис. років тому), коли його представники мешкали не тільки по всій Африці і Південній Азії, але і в Південній Європі. Наприклад, в Німеччині була знайдена фігурка людинолева, вік якої понад 32 тис. років. А в печері Шові можна побачити наскальні зображення вимерлих печерних левів.

Більше того. В «Повчаннях» київського князя Володимира Мономаха XII століття є фраза: «Лютий звір скочилъ до мене на бедри, і кінь зі мною поверже». Відомий популяризатор науки Ігор Акімушкін припускав, що «лютим звіром» цілком міг бути лев. Подібне припущення сумнівне – навряд чи леви доходили до території Київської Русі. Швидше за все, це був вовк або, в крайньому випадку, леопард.

У Південній Європі леви найдовше протрималися в Греції. Давньогрецький історик Геродот писав, що під час Греко-перських воєн (V ст. до н. е.) ці хижаки напали на верблюдів армії Ксеркса, коли та проходила за Мігдонії (територія Македонії).

Можна згадати і міф про перший подвиг Геракла, коли йому довелося битися з левом, який тероризує околиці грецького міста Нерея. Головна складність полягала в тому, що шкуру Немейського лева неможливо було пробити ні стрілою, ні списом, тому героєві довелося задушити хижака голими руками. Після чого Геракл зробив собі з його шкури своєрідний «бронежилет».

Звичайно, Немейський лев не міг не потрапити на карту зоряного неба. Найбільш яскрава зірка цього сузір’я теж носить вельми показова назва – Регул, що перекладається з латинської як «царьок».

Думаю, всі знають, що сузір’я Лева є зодіакальним, тобто через нього проходить екліптика – шлях Сонця по небу. У астрологів прийнято вважати, що під знаком Лева люди народжуються в період з 23 липня по 24 серпня. Однак насправді реальний період проходження Сонця по сузір’ю – з 10 серпня по 15 вересня – не збігається з астрологічним.

Людям, що народилися під знаком Лева, астрологи приписують вже знайомі нам «риси характеру» тварини – велич, лідерство, егоїзм, гордість, любов до всього світу і т. п.

Досить рано з’явилися і левові імена, такі як латинське Лео (Леон, Лев) або давньогрецьке Леонід («подібний льву»). Останнім найкращим чином відповідав спартанський цар Леонід, який залишився захищати Фермопільську ущелину від персів і героїчно загинув разом зі всіма своїми 300 воїнами.

На Близькому Сході леви затрималися довше, ніж у Греції (їх застали ще хрестоносці). Не дивно, що ці хижаки частенько згадуються в Біблії. Наприклад, всім відомий колега Геракла – силач Самсон розірвав пащу леву голими руками (цю сцену ми можемо бачити в образі багатьох фонтанів, де з пащі лева б’є струмінь води).

Не менш відома легенда про несправедливо оговореного єврейського пророка Данила, якого перський цар Дарій наказав кинути в рів з левами.

«Книга пророка Даниїла» 6:19-22:

«А цар встав на світанку, і в поспіху пішов до рову з левами, і, підійшовши до рову, жалібним голосом кликнув Данила, і цар сказав Данилові: Данило, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, міг урятувати тебе від левів?

Тоді Даниїл заговорив із царем: царю! живи навіки!

Мій Бог послав Свого Ангола, і загородив пащі левів, і вони не пошкодили мене, бо я опинився перед Ним чистий, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину».