Кумедна історія про старість

А скільки того життя!

У кожній родині є людина, яка не нагулялася. В нашій – це бабуся. Після смерті діда шість років тому ми перевезли її до себе, інформує Ukr.Media.

Мої батьки кажуть, що це доля мстить їм за відсутність явних підліткових проблем у обох дітей, нас тобто – мене і сестри.

Наприклад, у липні, отримавши пенсію, вона на тиждень рвонула з кращою подружкою на море, вимкнувши телефон і подзвонила, коли закінчилися гроші. Мама ледве з розуму не зійшла. Довелося їхати їх забирати. При цьому тато реготав і попросив тещу в наступний раз просто взяти його з собою.

У неї діабет в початковій стадії і коли дільничний лікар з серйозним виглядом почав перераховувати, що їй не можна, вона перебила його:

– А що буде, якщо я це буду їсти?

– Ви можете померти, – з самим трагічним і загрозливим виглядом сказав доктор.

– Та годі вам! Що, серйозно? Тобто, у 86 років є така можливість?

Коротше, колемо інсулін і їмо, що хочемо.

Вона грає в шахи на бульварі з мужиками і виграє!

Вона співає в хорі «Веселі бабусі», ходить у театр і відвідує всі міські заходи та концерти.

А недавно завела собі вдовця бой-френда на 8 років молодше себе. Тепер вони відриваються разом.

У минулі вихідні він порадував її гонками на квадроциклах. А потім вони за вечерею випили 2 літри домашнього вина і заснули перед телевізором в обнімку на дивані у вітальні, де ми їх і застукали, повернувшись з дачі, як пару підлітків.

Так дід Коля був представлений сім’ї – онімілій моїй мамі, офігілим онукам і незмінно реготавшему татові.

Я обожнюю свою бабусю – вона позитивніше і енергійніше більшості моїх знайомих молодих. Вона любить життя і вміє ним насолоджуватися.

«А скільки того життя!» – відповідає вона моїй мамі на всі її: «Мамо, ну як так?»

Хочу таку старість.